Перейти до основного вмісту

Публікації

Управління розвитком професійної компетентності педагога

Ірина Кочмар, заступник директора з навчально-виховної роботи 
навчально- виховного комплексу «Кіровоградський колегіум -спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІступенів -дошкільний  навчальний заклад - центр естетичного виховання»
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

Анотація
Актуальність матеріалу, викладеного в статті, обумовлена необхідністю визначення основних завдань і напрямів діяльності адміністрації навчального закладу щодо створення  умов, які б мотивували  учителів на розвиток професійної компетентності.
Ключові слова: атестація, методична робота, моніторинг, професійна компетентність,  управлінська діяльність
         Annotation
         Actuality of material, stated  in the article, is caused by the necessity of determination of basic tasks and directions of activity of administration of educational establishment in relation to formation  that would motivate teachers for development of professional competence.
Keywords: attestation, methodical work, monitoring, professional competence, administrative activity.

         Постановка проблеми в загальному вигляді.  Шлях європейської та світової інтеграції, обраний Україною, зумовлює необхідність інтенсивних змін у різних сферах суспільного життя, зокрема й у галузі освіти.Сучасна історія країн, які інтенсивно розвиваються, свідчить про те, що їхнім економічним успіхам передувало реформування всіх ланок освіти[9]. Саме освіта дає змогу підвищувати людський потенціал, створювати передумови для самореалізації особис­тості.
Реформування системи освіти завжди починається з певних змін в управлінні освітою та управлінні навчальними заклада­ми, тому ефективність освітніх процесів значною мірою зале­жить від ефективності управлінської діяльності.
Аналіз досліджень і публікацій з теми. Теоретичні положення управлінської діяльності розглянуто в роботах відомих зарубіжних і вітчизняних учених    Ф. Тейлора,    Г.Ганта,    А. Файоля,    Ю. Петруні,
В. Сладкевича .
Питаннями управлінських технологій в освіті займалися Т. Сорочан,                         Г. Єльникова, О.Мармаза, І.Даниленко, В.Бондар, Є. Хриков. У роботах цих дослідників  висвітлено ключові питання, пов’язані зі змістом, формами і методами управління навчальними закладами, визначено науково-методичні основи розробки й прийняття управлінських рішень,   окреслено   шляхи переходу навчального закладу з режиму функціонування в режим розвитку.
Формулювання мети статті. Освіта, як і будь-який процес або результат діяльності людини, має визначену якість. Якість процесу формування професіоналізму - це якість технології освіти, контролю освітнього процесу, якість мотивації викладацького складу на творчість та ефективність педагогічної роботи. У Національній стратегії розвитку освіти зазначається, що підготовка педагогічних працівників та їхнє професійне вдосконалення                          є важливою умовою модернізації освіти[6]. Сьогодення вимагає від вчителя гнучкості, мобільності, творчих якостей, навичок швидкого опрацювання інформації, яка невпинно зростає. Сучасна школа потребує педагога, який удосконалював би зміст своєї діяльності відповідно до вимог часу та світових стандартів. Оскільки від професійного зростання педагога залежить якість освіти підростаючого покоління, то атестація педагогічних кадрів має відігравати значну роль як вагомий фактор підвищення якості освітніх послуг,  а прагнення вчителя до самоосвітньої діяльності і саморозвитку повинно стати його внутрішньою потребою. Ефективне проведення атестації позитивно впливає на зростання якості освіти як в усій країні, так і окремо взятій  школі. Саме тому метою даної статті є визначення основних завдань і напрямів діяльності адміністрації навчального закладу щодо створення необхідних умов, які мотивували б учителів на  розвиток професійної компетентності.

Виклад основного матеріалу. Управління навчальним закладом -     це складна структура, що включає духовні та матеріальні процеси. Управлінська інноваційна технологія включає в себе сучасні інформаційні та діагностичні технології, що створюють умови для оперативного й ефективного прийняття керівником управлінського рішення.

Основним компо­нентом навчального закладу як соціальної системи                          є людина. Але, крім людей, для нормального його функціонування необхідні різноманітні речі, технічні об'єкти, яких згодом стає все більше. Ці матеріальні об'єкти можуть бути розглянуті як самостійні елементи навчального закладу як системного утворення.
Управління навчальним закладом  це управління насампе­ред людьми і стосунками між ними, але й управління речами. Управління навчальним закладом у своїй структурі має дві основні підсистеми  керуючу і керовану. Як керована підсис­тема виступають навчально-виховний процес, і, як уже зазна­чалося, люди і речові об'єкти. Керуюча підсистема включає ряд посадових осіб і колегіальних органів, діяльність яких спрямо­вана на організацію та регулювання навчально-виховного про­цесу з метою одержання його оптимальних результатів.
Цього результату досягають за допомогою системи впливів на педагогів, зайнятих у навчально-виховному процесі. Наслідком цих впливів стає упорядкування, узгодження і з'єднання різно­манітних елементів цього процесу.
        Ефективність діяльності керуючої підсистеми істотною мірою визначається її відповідністю керованій системі. Ця відповід­ність виявляється через відповідність цілей навчально-вихов­ного процесу і цілей управління; відповідність змісту навчаль­но-виховного процесу і змісту управлінської діяльності суб'єктів управління; відповідність цілей і особливостей навчально-вихов­ного процесу й організаційної структури управління.
Освітня установа — це складна, цілісна соціальна система, яка містить у собі численні процеси, саме тому управління навчальним закладом необхідно визначити як діяльність керуючої підсистеми, спрямовану на створення прогностичних, педагогічних, психологічних, кадро­вих, матеріально-фінансових, організаційних, правових, ергоно­мічних, медичних умов, необхідних для нормального функціону­вання і розвитку навчально-виховного процесу і реалізації цілей навчального закладу[9].
Одним з важливих завдань управління навчальним закладом є створення кадрових умов для роботи навчального закладу.
Сучасний заклад освіти являє собою складний механізм, який об'єднує багато напрямків діяльності: навчально-виховний процес, методичну роботу, експериментальну (інноваційну) діяльність, психологічне забезпечення тощо.
Реалізація всіх напрямків діяльності освітніх закладів здійснюється педагогічними працівниками. Чим вище науково-теоретичний і загальнокультурний рівень педагогічного працівника, його професійна майстерність, тим ефективнішим стає навчально-виховний процес та результативність діяльності освітнього закладу. Відповідно до цього особливого значення набуває послідовна робота адміністрації закладу освіти з педагогічними кадрами, до якої входить і атестація педагогічних працівників.
До якісних характеристик кадрового складу можна віднести відповідність педагогів вимогам кваліфікаційних характеристик та посадових обов'язків, завданням, що стоять перед ними в цьо­му навчальному закладі, рівневі професіоналізму. Рівень кваліфікації педагога великою мірою визначається  наявністю педагогічних здібностей та професійно-педагогічної компетентності. А на компетентність педагога у свою чергу здійснюють істотний вплив своєчасність і якість підвищення кваліфікації.
 У підготовці педагогів до вирішення завдань, що стоять перед навчальним закладом, атестація відіграє ключову роль. Якщо в ході її проведення забезпечується по-справжньому нау­кова й об'єктивна оцінка діяльності педагога, то атестація стає потужним стимулом його саморозвитку. Керівник навчального закладу та його заступники є організаторами і керівниками атестаційного процесу. Їхнім обов'язком перш за все є створення у закладі системи атестаційної роботи[2,8].
Атестація визначає кваліфікацію вчителя, рівень знань працівника,  стає перевіркою їхнього особистісного зростання, є іспитом на компетентність.                     А головне -  формує   педагогічний світогляд,  в основі якого – прагнення до створення кожним учителем  своєї педагогічної системи, розуміння цілісності педагогічного процесу, потребу досягти високого рівня професіоналізму. Розв'язання цього завдання здійснюється різними способами, передусім через науково-методичну діяльність, яка направлена на  забезпечення випереджального зростання кваліфікації педагога, безперервність і наступність в здобутті ним кваліфікаційних рівнів. Атестація мотивує професійне самовдосконалення вчителів, оскільки підвищення об’єктивності атестації, ефективне функціонування системи науково-методичного супроводу атестаційних процесів стимулює педагогічних працівників до професійного зростання[4].
Атестація педагогічних працівників може виконати покладену на неї функцію лише за умови включення її з одного боку в систему управлінської діяльності, а з іншого боку в систему методичної роботи, спрямованої на забезпечення розвитку творчої ініціативи, підвищення рівня професійної майстерності та якості педагогічної праці.
У ході підготовки та проведення атестації педагогічних працівників доцільно дотримуватися наступних положень:
 підготовка, проведення атестації, а також її результати повинні бути спрямовані на утвердження високої ролі педагога, на підвищення його авторитету в колективі освітнього закладу, серед вихованців та їх батьків.
- усі нормативні документи, інформація про атестацію, її форми, види, кваліфікаційні вимоги до педагогічних працівників, зразки атестаційної документації мають бути доступними для педагогів, що атестуються, з порядком та терміном проведення атестаційної експертизи педагога слід ознайомити заздалегідь.
 робота атестаційних комісій повинна бути спрямована на виявлення успіхів та проблем у педагогічній діяльності, спрямованих на реалізацію педагогом цілей освіти на сучасному етапі[5].
Робота з кадрами — один із напрямів діяльності заступника директора з навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу. І саме заступник директора має підтримувати прагнення педагогів до професійного зростання, допомагати кожному з них реалізувати на практиці наукові надбання, інноваційні технології, розкрити фахові здібності. 
Атестацію слід розглядати як постійний неперервний процес, тому що із завершенням одного атестаційного періоду розпочинається наступний. Проте кожний такий атестаційний період містить кілька етапів, які повторюються з року в рік, а саме: 
·                          підготовчий - теоретичні кваліфікаційні випробування (заліки, співбесіди, захист власного творчого звіту) в рамках проходження курсової перепідготовки; 
·                          практичний - перевірка та оцінювання практичних професійних умінь педагога (результативність праці в навчально-виховному процесі).
·                          підсумковий – встановлення відповідної кваліфікаційної категорії.
Згідно з Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників атестація в навчальному закладі здійснюється на основі комплексної оцінки рівня кваліфікації, педагогічної майстерності, результатів педагогічної діяльності, здійснення аналізу освітнього процесу[7]. З метою надання об’єктивної характеристики педагогічного працівника можна проводити моніторинг його діяльності. Головною метою проведення моніторингу                                є підвищення ефективності функціонування системи за рахунок підвищення якості.
 Мета освітнього моніторингу - відстеження динаміки якості освітніх послуг, що надаються навчальним закладом, та ефективності управління якістю освіти.
Завданням моніторингу є безперервне спостереження за станом системи шкільної освіти в межах своєї компетенції та отримання опера­тивної інформації про неї; своєчасне виявлення змін, що відбуваються в системі освіти, і чинників, що викликають їх; попередження негативних тенденцій; здійснення короткострокового прогнозування розвитку найважливіших процесів у НЗ; оцінка ефективності і повноти реалізації методичного забезпечення шкільної освіти. Моніторинг у системі роботи методичної служби школи  в ході атестації не тільки забезпечує достовірною інформацією про якість та ефективність роботи вчителя,  а й стимулює сумлінну, результативну працю вчителів, їхню інтелектуальну ініціативу, пробуджує у педагогів інтерес до творчості, прагнення досягти кращих результатів, отримати визнання в колективі.   Вивчення роботи педагогічних кадрів на діагностичній основі дозволяє здійснювати методичний супровід педагога в міжатестаційний період щодо формування траєкторії власної педагогічної діяльності, саморозвитку та самовдосконалення. Творчому зростанню педагога сприяють різноманітні методичні заходи: творчі звіти, захист «Портфоліо успіху», ділові ігри, презентації методичної скарбнички «Естафета вчительських здивувань», педагогічні проекти та виставки.
Створенню у педагогічному колективі творчої атмосфери, яка благотворно впливає на інших учителів, стимулює їх до участі в дослідницькій роботі сприяє діяльність проблемних груп. Проблемна (інноваційна) група - форма творчої діяльності педагогів, спрямована на вивчення, узагальнення та поширення педагогічного  досвіду й запровадження у шкільну практику досягнень педагогічної науки. Члени проблемної групи вивчають науково-педагогічну літературу з проблеми, досвід, що існує, консультуються з методистами. Досягнувши високого рівня компетентності, вони розробляють рекомендації з питань впровадження в практику нових досягнень.
Висновки. В.Сухомлинський писав: «Педагогічна ідея – це повітря,                        у якому розправляє крила педагогічна творчість». Забезпечити професійне зростання педагогічних працівників упродовж життя можна за умови створення науково-методичного супроводу, взаємодії методичних служб усіх рівнів.                         Це сприятиме зростанню рівня професійної компетентності педагога, оновленню змісту методичної роботи, активізації самоосвітньої діяльності, створенню умов для подальшого розвитку професійної компетентності в міжатестаційний період.

Список використаних джерел:
1.     Андрощук М.Модель управління розвитком професійної компетентності вчителя-філолога в міжатестаційний період/М.Андрощук [Електронний  ресурс]: Режим доступу: file:///C:/Users/user/Downloads/ttmuo_2012_9_5.pdf
 
2.     Кононенко О. Атестація педагогічних працівників/О.Кононенко. – Х.:  Основа, 2013. – 224с.
3. Кубанов Р. Якість освіти: суть, поняття та особливості                                     оцінювання/Р.Кубанов. - Вісник    ЛНУ імені Тараса Шевченка, № 13       (272), Ч. ІІ, 2013[Електронний ресурс]: Режим доступу: 
     file:///C:/Users/user/Downloads/vlup_2013_13(2)__5.pdf
4.     Малишева О. Нові стандарти атестації педагогічних працівників/О.Малишева. -  К.:    Літера, 2012. – 240с
5.     Методичні рекомендації щодо оцінки рівня кваліфікації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів освіти/О.Колесникова, Н. Селютіна. – Луганськ, 2011
6.     Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021[Електронний ресурс]: Указ ПрезидентУкраїни від 25.06.2013 р.,                   № 344/2013.-Режим доступу:
http://www.mon.gov.ua/images/  iles/news/12/05/4455.pdf.
 
7.     Типове положення про атестацію педагогічних працівників[Електронний ресурс]:Режим доступу:  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1255-10
 
8.     Хлєбнікова Т. Управління навчальним закладом/Т.Хлєбнікова. – Х.: Основа, 2013. – 224с.
9.     Хриков Є.  Управління навчальним закладом: навч. посібник/   
    Є. Хриков  – К.: Знання, 2006. – 365с.
10.                       Шевчишина О. Забезпечення цілісної системи психолого-педагогічного супроводу професійного зростання/О. Шевчишина[Електронний ресурс]:Режим доступу:
file:///C:/Users/user/Downloads/Vnadps_2013_4_23.pdf

              
Використання технології моніторингових досліджень  щодо формування предметних компетентностей випускників в управлінській діяльності ЗНЗ

Ірина Кочмар, заступник директора з навчально-виховної роботи 
навчально- виховного комплексу «Кіровоградський колегіум -спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІступенів -дошкільний  навчальний заклад - центр естетичного виховання»
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

         Постановка проблеми в загальному вигляді.  Шлях європейської та світової інтеграції, обраний Україною, зумовлює необхідність інтенсивних змін у різних сферах суспільного життя, зокрема й у галузі освіти. Сучасна історія країн, які інтенсивно розвиваються, свідчить про те, що їхнім економічним успіхам передувало реформування всіх ланок освіти[15]. Проблема якості освіти є наріжним каменем у реформуванні національної освітньої системи. Саме якісні показники розвитку освіти визначають ефективність суспільного поступу держав в умовах глобалізації світу та підвищення їхньої конкурентної боротьби за якість життя своїх громадян[9].
Реформування системи освіти завжди починається з певних змін в управлінні освітою та управлінні навчальними заклада­ми, тому ефективність освітніх процесів значною мірою зале­жить від ефективності управлінської діяльності. Сучасний освітній менеджмент ґрунтується на запровадженні діагностичних методів і технологій збирання та отримання інформації, протиставляючи їх декларативності та суб’єктивності інтерпретації одержаних даних
Аналіз досліджень і публікацій з теми. Ідею моніторингу висунув англійський психолог Ф. Голтон у книзі «Дослідження людських здатностей та їхнього розвитку»(1883). Поняття «моніторинг» уведено в науковий обіг у 60-х роках ХХ століття. У 1997 році розпочалася історія національної системи моніторингових досліджень.
Науково-практичні засади моніторингу якості освіти викладені в працях О. Ляшенка, О.Локшиної, Т. Лукіної, В. Приходько, І.Булах, Б. Житника, І.Шимкова.
Питаннями управлінських технологій в освіті займалися Т. Сорочан,                         Г. Єльникова, О.Мармаза, І.Даниленко, В.Бондар, Є. Хриков. У роботах цих дослідників  висвітлено ключові питання, пов’язані зі змістом, формами і методами управління навчальними закладами, визначено науково-методичні основи розробки й прийняття управлінських рішень, схарактеризовано основи адаптивного управління,  окреслено   шляхи переходу навчального закладу з режиму функціонування в режим розвитку.
Формулювання мети статті. Освіта, як і будь-який процес або результат діяльності людини, має визначену якість. У Національній стратегії розвитку освіти зазначається, що якісна освіта є необхідною умовою забезпечення сталого демократичного розвитку суспільства[10]. Модернізація і розвиток освіти та науки повинні набути випереджального неперервного характеру, гнучко реагувати на всі процеси, що відбуваються у світі й Україні. Підвищення якісного рівня освіти має бути спрямоване на забезпечення економічного зростання країни та вирішення соціальних проблем суспільства, необхідних для подальшого навчання і розвитку особистості.
Сучасний етап модернізації освіти загострив необхідність упровадження моніторингу як інструменту для відстеження й оцінювання якості освіти, які є не самоціллю, а потрібні для педагогічного прогнозування й ухвалення адекватних управлінських рішень щодо навчально-виховного процесу[5].  
У Концепції нової української школи зазначено, що в умовах децентралізації на державному рівні управління буде визначено стандарти освіти та забезпечено моніторинг якості освіти. Разом із запровадженням автономії буде посилено відповідальність школи перед суспільством за якість освіти[11]. Оскільки моніторинговий підхід у навчальному закладі дає можливість простежити за змінами, які відбуваються в освітньому процесі, одержати матеріали та підстави для порівняння, аналізу побачити успіхи та недоліки в діяльності, скоригувати подальшу роботу, то організація такої роботи в навчальному закладі є необхідною. Одержання такої інформації створює основу для об'єктивної постановки цілей роботи навчального закладу. Саме тому метою даної статті є визначення основних завдань і напрямів діяльності адміністрації навчального закладу щодо створення|створіння| необхідних умов для організації та проведення комплексу процедур спостереження, поточного оцінювання, перетворення керованого об’єкта та спрямування цих перетворень на досягнення заданих параметрів.

Виклад основного матеріалу. Управління навчальним закладом -                             це складна структура, що включає духовні та матеріальні процеси. Управлінська інноваційна технологія включає в себе сучасні інформаційні та діагностичні технології, що створюють умови для оперативного й ефективного прийняття керівником управлінського рішення.

Освітня установа — це складна, цілісна соціальна система, яка містить у собі численні процеси, саме тому  управління навчальним закладом необхідно визначити як діяльність керуючої підсистеми, спрямовану на створення прогностичних, педагогічних, психологічних, кадро­вих, матеріально-фінансових, організаційних, правових, ергоно­мічних, медичних умов, необхідних для нормального функціону­вання і розвитку навчально-виховного процесу і реалізації цілей навчального закладу[15]. Науково обґрунтована постановка цілей роботи навчального закладу — складне і важливе завдання, але будь-яка, навіть найбільш об'єктивна ціль залишається тільки побажанням, якщо немає механізмів її реалізації. У зв'язку з цим одним з напрямів управлінської діяльності є визначення змісту, форм і методів навчання і виховання, що дає змогу реалізувати постав­лені цілі. Про цілеспрямування змісту роботи навчального закладу свід­чать педагогічні завдання, які розв'язують у повсякденній педа­гогічній діяльності його працівники. Якщо ці завдання обумов­люються цілями навчального закладу, то можна зробити висно­вок про те, що зміст роботи має цілеспрямований характер.
Управління якістю освіти підпорядковане загальній стратегії держави на пріоритетний розвиток освіти, сприяє забезпеченню рівного доступу до якісної освіти.
Одним із стратегічних напрямів розвитку освіти, визначених Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти, критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів, є реалізація компетентнісного підходу, який передбачає перенесення акцентів зі знань і вмінь як основних результатів навчання на формування в учнів системи компетентностей [2]. Нині в Україні проблема підвищення якості освіти є однією з найбільш актуальних. Її вирішення пов’язане з модернізацією змісту освіти, оптимізацією способів і технологій організації освітнього процесу.
Компетентнісний підхід до формування змісту та організації навчального процесу покладено в основу створення Державного стандарту повної загальної середньої освіти. Формування ключових предметних компетентностей передбачає опору на інноваційні засади щодо оцінювання рівня їх сформованості. Тому нині постає питання організації досліджень у цьому напрямі на різних рівнях шкільної освіти. Проведення таких моніторингових досліджень дає змогу сформувати в учнів уміння комплексного використання набутих у навчальному процесі знань для вирішення стандартних і нестандартних ситуацій, у яких може опинитися школяр під час навчання або в повсякденному житті, тобто сприяти розвитку сучасної особистості, здатної оперативно реагувати на виклики сьогодення та будь-які проблеми, що постають перед нею.
Під моніторингом розуміють комплекс процедур спостереження, поточного оцінювання, перетворення керованого об’єкта та спрямування цих перетворень на досягнення заданих параметрів[3]. Моніторинг спрямований на з’ясування чинників, які потрібні для розвитку та зміни ситуації.
Дослідники виділяють такі етапи проведення моніторингу:
-         ініціювання;
-         підготовка;
-         збір та аналіз даних;
-         узагальнення результатів;
-         звіт та рекомендації[9].
         Вихідним положенням моніторингу є його зв'язок з цілями навчання, які зазвичай передбачені навчальним планом, саме тому моніторинг пов'язаний з оцінкою реалізації цілей і планів, порівнянням фактичного рівня підготовки з планами
 Усі види моніторингу можна розділити на два типи залежно від того, хто проводить це дослідження. На цьому підґрунті виокремлюють зовнішній та внутрішній моніторинги. Зокрема,  мета внутрішнього моніторингу, який проводиться фахівцями навчального закладу, – поліпшення  ефективності адміністрування, активізації навчально-виховної діяльності, виявлення прогалин у знаннях учнів, проведенні дослідницької роботи щодо раціональності педагогічної методики тощо.
         Науковці визначають такі функції моніторингу:
-         інформаційна (отримання відповіді на широке коло питань щодо перебігу та ефективності навчально-виховного процесу);
-         аналітико-оцінна (глибокий різнобічний аналіз та оцінювання особливостей навчально-виховного процесу);
-         стимулювально-мотиваційна (дія зібраної інформації на свідомість і почуття учасників навчально-виховного процесу);
-         контрольна (постійне відстеження результатів у порівнянні з початковими, а також контроль запланованих заходів);
-         прогностична (достовірне подання картини розвитку спостережуваного явища в перспективі);
-         коригувальна ( негайне реагування на розкриті проблеми та помилки, усунення їх та профілактика) [12].

Серед усіх видів моніторингу для управління якістю освіти найважливішим для навчального закладу є моніторинг навчальних досягнень – складова освітнього моніторингу, що забезпечує відстеження стану навчальних досягнень учнів, його прогнозування та вдосконалення, зокрема під час підготовки учнів до зовнішнього незалежного оцінювання.

         У навчальному закладі  створюються  умови для впровадження технології моніторингових досліджень з основних предметів (українська мова та література, історія, математика, англійська мова) . Це спеціальна система збирання, обробки, зберігання, розповсюдження інформації про існуючий стан навчальних досягнень з метою визначення рівня засвоєння учнями навчального матеріалу, вивчення якості підготовки учнів 11 класів до зовнішнього незалежного оцінювання, прогнозування на підставі  об’єктивних даних динаміки розвитку навчальних досягнень та розробка обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.
         Відповідно до розроблених програм моніторингового дослідження з предмета проводяться діагностична, рубіжні та підсумкова роботи.

Форма завдань максимально наближена до завдань зовнішнього незалежного оцінювання, оскільки на сучасному етапі розвитку вітчизняної освіти зовнішнє незалежне оцінювання відіграє особливу роль, бо є основною формою проведення державної підсумкової атестації випускників 11 класу та ключовим моментом у безперервній освіті особистості.

         Результати моніторингових досліджень навчальних досягнень виражаються в узагальнених протоколах, аналітичних довідках та наказах, структурованій інформації, визначеній системі конкретних заходів, методичних рекомендаціях.
Проведення моніторингових досліджень сприяє підвищенню ефективності та результативності уроку, спрямовує вчителів на творчий пошук,  використання елементів інноваційних технологій навчання, адже життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень). Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники.
Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань навичок та здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням розвиненою здатністю до творчості сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій.
Професійно-компетентною є робота вчителя, у якій на високому рівні відбуваються педагогічна діяльність, педагогічне спілкування, реалізація особистості вчителя, досягнення результатів у навчанні та вихованні учнів[8].
         Аналіз інноваційної діяльності показує, що в практику впроваджуються елементи таких технологій, як технологія проблемного навчання, проектна технологія, інформаційні технології, інтерактивні технології, технологія розвитку критичного мислення. У підґрунті всіх технологій перебуває ідея створення адаптивних умов для учнів, тобто адаптація до особливостей учнів змісту, методів, форм освіти  з метою формування ключових та предметних компетентностей та максимальна орієнтація на  самостійну особистість.
         Висновки. В.О.Сухомлинський зазначав, що вчитель має справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що  є в житті,  - з людиною. Від його вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя. Освіта й майбутнє – два ключові аспекти, з позиції яких розглядається стан справ в освітньому середовищі. Вони забезпечують необхідні умови рівного доступу громадян до якісної освіти впродовж життя та виведення її на рівень потреб суспільства, національної економіки і міжнародних стандартів .Національним пріоритетом держави є якість освітніх послуг. Саме тому моніторинг рівня навчальних досягнень є широкомасштабним дослідженням і нагальною проблемою часу. Моніторингові дослідження дозволяють визначити реальний стан освітнього процесу, динаміку його змін, виявити проблеми в навчанні та вихованні учнів, у роботі вчителів, з’ясувати причини їхнього виникнення,                       а також відстежувати якість роботи вчителів й приймати управлінські рішення щодо якості навчання школярів.





                                                                                            


















              

Список використаних джерел:
1.     Галас А. Моніторинг як механізм управлінської діяльності в умовах реалізації Державного стандарту/А. Галас//Початкова школа. – 2016. - №4. – С.7- 10
2.     Державний стандарт повної загальної середньої освіти [Електронний  ресурс]: Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/
3.     Єльникова Г. Основи адаптивного управління/Г.Єльникова. – Х.: Основа, 2004. – 128с.
4.     Житник Б. Імперативи педагогічної інноватики сучасної школи/Б. Житник. – Х.: Основа, 2015. – 128с.
5.     Житник Б. Моніторинг як механізм реалізації інформаційної функції ресурсного забезпечення якості освіти/Б. Житник// Завучу. Усе для роботи .- 2016. - №21-22. – С.2- 30
6.     Зінькова Р. Моніторинг якості освіти в системі управління школою /Р.Зінькова // Управління школою. – 2016. - №7-9. – С. 41- 43
7.     Касьянова О. Педагогічна експертиза діяльності навчального закладу:навчально-методичний посібник/ О. Касьянова. – Х.: Основа, 2012. – 128с.
8.     Коновалова М. Педагогічні технології: інструментарій, механізми, технологічна карта/ М. Коновалова. – Х.: Основа, 2016. – 96с.
9.      Моніторинг якості освіти:світові досягнення та українські перспективи/За заг. ред. О. Локшиної. – К.: К.І.С., 2004. – 128с.
10.                       Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021[Електронний ресурс]: Указ Президент України від 25.06.2013 р.,                   № 344/2013.-Режим доступу:
     http://www.mon.gov.ua/images/  iles/news/12/05/4455.pdf.
11.                       Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої освіти[Електронний  ресурс]: Режим доступу: http://mon.gov.ua/
12.                        Приходько В. Моніторинг якості освіти і виховної діяльності/В.Приходько. – Х.: Основа, 2007. – 144с.
13.                        Управління загальноосвітнім навчальним закладом у сучасних умовах:методичні рекомендації/За заг. ред. А.Шегеди. – Х.: Основа, 2015. – 128с.
14.       Хлєбнікова Т. Управління навчальним закладом/Т.Хлєбнікова. – Х.: Основа, 2013. – 224с.
15.                        Хриков Є.  Управління навчальним закладом: навч. посібник/     Є. Хриков  – К.: Знання, 2006. – 365с


              
Використання технології моніторингових досліджень  щодо формування предметних компетентностей випускників в управлінській діяльності ЗНЗ

Ірина Кочмар, заступник директора з навчально-виховної роботи 
навчально- виховного комплексу «Кіровоградський колегіум -спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІступенів -дошкільний  навчальний заклад - центр естетичного виховання»
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

         Постановка проблеми в загальному вигляді.  Шлях європейської та світової інтеграції, обраний Україною, зумовлює необхідність інтенсивних змін у різних сферах суспільного життя, зокрема й у галузі освіти. Сучасна історія країн, які інтенсивно розвиваються, свідчить про те, що їхнім економічним успіхам передувало реформування всіх ланок освіти[15]. Проблема якості освіти є наріжним каменем у реформуванні національної освітньої системи. Саме якісні показники розвитку освіти визначають ефективність суспільного поступу держав в умовах глобалізації світу та підвищення їхньої конкурентної боротьби за якість життя своїх громадян[9].
Реформування системи освіти завжди починається з певних змін в управлінні освітою та управлінні навчальними заклада­ми, тому ефективність освітніх процесів значною мірою зале­жить від ефективності управлінської діяльності. Сучасний освітній менеджмент ґрунтується на запровадженні діагностичних методів і технологій збирання та отримання інформації, протиставляючи їх декларативності та суб’єктивності інтерпретації одержаних даних
Аналіз досліджень і публікацій з теми. Ідею моніторингу висунув англійський психолог Ф. Голтон у книзі «Дослідження людських здатностей та їхнього розвитку»(1883). Поняття «моніторинг» уведено в науковий обіг у 60-х роках ХХ століття. У 1997 році розпочалася історія національної системи моніторингових досліджень.
Науково-практичні засади моніторингу якості освіти викладені в працях О. Ляшенка, О.Локшиної, Т. Лукіної, В. Приходько, І.Булах, Б. Житника, І.Шимкова.
Питаннями управлінських технологій в освіті займалися Т. Сорочан,                         Г. Єльникова, О.Мармаза, І.Даниленко, В.Бондар, Є. Хриков. У роботах цих дослідників  висвітлено ключові питання, пов’язані зі змістом, формами і методами управління навчальними закладами, визначено науково-методичні основи розробки й прийняття управлінських рішень, схарактеризовано основи адаптивного управління,  окреслено   шляхи переходу навчального закладу з режиму функціонування в режим розвитку.
Формулювання мети статті. Освіта, як і будь-який процес або результат діяльності людини, має визначену якість. У Національній стратегії розвитку освіти зазначається, що якісна освіта є необхідною умовою забезпечення сталого демократичного розвитку суспільства[10]. Модернізація і розвиток освіти та науки повинні набути випереджального неперервного характеру, гнучко реагувати на всі процеси, що відбуваються у світі й Україні. Підвищення якісного рівня освіти має бути спрямоване на забезпечення економічного зростання країни та вирішення соціальних проблем суспільства, необхідних для подальшого навчання і розвитку особистості.
Сучасний етап модернізації освіти загострив необхідність упровадження моніторингу як інструменту для відстеження й оцінювання якості освіти, які є не самоціллю, а потрібні для педагогічного прогнозування й ухвалення адекватних управлінських рішень щодо навчально-виховного процесу[5].  
У Концепції нової української школи зазначено, що в умовах децентралізації на державному рівні управління буде визначено стандарти освіти та забезпечено моніторинг якості освіти. Разом із запровадженням автономії буде посилено відповідальність школи перед суспільством за якість освіти[11]. Оскільки моніторинговий підхід у навчальному закладі дає можливість простежити за змінами, які відбуваються в освітньому процесі, одержати матеріали та підстави для порівняння, аналізу побачити успіхи та недоліки в діяльності, скоригувати подальшу роботу, то організація такої роботи в навчальному закладі є необхідною. Одержання такої інформації створює основу для об'єктивної постановки цілей роботи навчального закладу. Саме тому метою даної статті є визначення основних завдань і напрямів діяльності адміністрації навчального закладу щодо створення|створіння| необхідних умов для організації та проведення комплексу процедур спостереження, поточного оцінювання, перетворення керованого об’єкта та спрямування цих перетворень на досягнення заданих параметрів.

Виклад основного матеріалу. Управління навчальним закладом -                             це складна структура, що включає духовні та матеріальні процеси. Управлінська інноваційна технологія включає в себе сучасні інформаційні та діагностичні технології, що створюють умови для оперативного й ефективного прийняття керівником управлінського рішення.

Освітня установа — це складна, цілісна соціальна система, яка містить у собі численні процеси, саме тому  управління навчальним закладом необхідно визначити як діяльність керуючої підсистеми, спрямовану на створення прогностичних, педагогічних, психологічних, кадро­вих, матеріально-фінансових, організаційних, правових, ергоно­мічних, медичних умов, необхідних для нормального функціону­вання і розвитку навчально-виховного процесу і реалізації цілей навчального закладу[15]. Науково обґрунтована постановка цілей роботи навчального закладу — складне і важливе завдання, але будь-яка, навіть найбільш об'єктивна ціль залишається тільки побажанням, якщо немає механізмів її реалізації. У зв'язку з цим одним з напрямів управлінської діяльності є визначення змісту, форм і методів навчання і виховання, що дає змогу реалізувати постав­лені цілі. Про цілеспрямування змісту роботи навчального закладу свід­чать педагогічні завдання, які розв'язують у повсякденній педа­гогічній діяльності його працівники. Якщо ці завдання обумов­люються цілями навчального закладу, то можна зробити висно­вок про те, що зміст роботи має цілеспрямований характер.
Управління якістю освіти підпорядковане загальній стратегії держави на пріоритетний розвиток освіти, сприяє забезпеченню рівного доступу до якісної освіти.
Одним із стратегічних напрямів розвитку освіти, визначених Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти, критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів, є реалізація компетентнісного підходу, який передбачає перенесення акцентів зі знань і вмінь як основних результатів навчання на формування в учнів системи компетентностей [2]. Нині в Україні проблема підвищення якості освіти є однією з найбільш актуальних. Її вирішення пов’язане з модернізацією змісту освіти, оптимізацією способів і технологій організації освітнього процесу.
Компетентнісний підхід до формування змісту та організації навчального процесу покладено в основу створення Державного стандарту повної загальної середньої освіти. Формування ключових предметних компетентностей передбачає опору на інноваційні засади щодо оцінювання рівня їх сформованості. Тому нині постає питання організації досліджень у цьому напрямі на різних рівнях шкільної освіти. Проведення таких моніторингових досліджень дає змогу сформувати в учнів уміння комплексного використання набутих у навчальному процесі знань для вирішення стандартних і нестандартних ситуацій, у яких може опинитися школяр під час навчання або в повсякденному житті, тобто сприяти розвитку сучасної особистості, здатної оперативно реагувати на виклики сьогодення та будь-які проблеми, що постають перед нею.
Під моніторингом розуміють комплекс процедур спостереження, поточного оцінювання, перетворення керованого об’єкта та спрямування цих перетворень на досягнення заданих параметрів[3]. Моніторинг спрямований на з’ясування чинників, які потрібні для розвитку та зміни ситуації.
Дослідники виділяють такі етапи проведення моніторингу:
-         ініціювання;
-         підготовка;
-         збір та аналіз даних;
-         узагальнення результатів;
-         звіт та рекомендації[9].
         Вихідним положенням моніторингу є його зв'язок з цілями навчання, які зазвичай передбачені навчальним планом, саме тому моніторинг пов'язаний з оцінкою реалізації цілей і планів, порівнянням фактичного рівня підготовки з планами
 Усі види моніторингу можна розділити на два типи залежно від того, хто проводить це дослідження. На цьому підґрунті виокремлюють зовнішній та внутрішній моніторинги. Зокрема,  мета внутрішнього моніторингу, який проводиться фахівцями навчального закладу, – поліпшення  ефективності адміністрування, активізації навчально-виховної діяльності, виявлення прогалин у знаннях учнів, проведенні дослідницької роботи щодо раціональності педагогічної методики тощо.
         Науковці визначають такі функції моніторингу:
-         інформаційна (отримання відповіді на широке коло питань щодо перебігу та ефективності навчально-виховного процесу);
-         аналітико-оцінна (глибокий різнобічний аналіз та оцінювання особливостей навчально-виховного процесу);
-         стимулювально-мотиваційна (дія зібраної інформації на свідомість і почуття учасників навчально-виховного процесу);
-         контрольна (постійне відстеження результатів у порівнянні з початковими, а також контроль запланованих заходів);
-         прогностична (достовірне подання картини розвитку спостережуваного явища в перспективі);
-         коригувальна ( негайне реагування на розкриті проблеми та помилки, усунення їх та профілактика) [12].

Серед усіх видів моніторингу для управління якістю освіти найважливішим для навчального закладу є моніторинг навчальних досягнень – складова освітнього моніторингу, що забезпечує відстеження стану навчальних досягнень учнів, його прогнозування та вдосконалення, зокрема під час підготовки учнів до зовнішнього незалежного оцінювання.

         У навчальному закладі  створюються  умови для впровадження технології моніторингових досліджень з основних предметів (українська мова та література, історія, математика, англійська мова) . Це спеціальна система збирання, обробки, зберігання, розповсюдження інформації про існуючий стан навчальних досягнень з метою визначення рівня засвоєння учнями навчального матеріалу, вивчення якості підготовки учнів 11 класів до зовнішнього незалежного оцінювання, прогнозування на підставі  об’єктивних даних динаміки розвитку навчальних досягнень та розробка обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.
         Відповідно до розроблених програм моніторингового дослідження з предмета проводяться діагностична, рубіжні та підсумкова роботи.

Форма завдань максимально наближена до завдань зовнішнього незалежного оцінювання, оскільки на сучасному етапі розвитку вітчизняної освіти зовнішнє незалежне оцінювання відіграє особливу роль, бо є основною формою проведення державної підсумкової атестації випускників 11 класу та ключовим моментом у безперервній освіті особистості.

         Результати моніторингових досліджень навчальних досягнень виражаються в узагальнених протоколах, аналітичних довідках та наказах, структурованій інформації, визначеній системі конкретних заходів, методичних рекомендаціях.
Проведення моніторингових досліджень сприяє підвищенню ефективності та результативності уроку, спрямовує вчителів на творчий пошук,  використання елементів інноваційних технологій навчання, адже життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень). Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники.
Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань навичок та здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням розвиненою здатністю до творчості сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій.
Професійно-компетентною є робота вчителя, у якій на високому рівні відбуваються педагогічна діяльність, педагогічне спілкування, реалізація особистості вчителя, досягнення результатів у навчанні та вихованні учнів[8].
         Аналіз інноваційної діяльності показує, що в практику впроваджуються елементи таких технологій, як технологія проблемного навчання, проектна технологія, інформаційні технології, інтерактивні технології, технологія розвитку критичного мислення. У підґрунті всіх технологій перебуває ідея створення адаптивних умов для учнів, тобто адаптація до особливостей учнів змісту, методів, форм освіти  з метою формування ключових та предметних компетентностей та максимальна орієнтація на  самостійну особистість.
         Висновки. В.О.Сухомлинський зазначав, що вчитель має справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що  є в житті,  - з людиною. Від його вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя. Освіта й майбутнє – два ключові аспекти, з позиції яких розглядається стан справ в освітньому середовищі. Вони забезпечують необхідні умови рівного доступу громадян до якісної освіти впродовж життя та виведення її на рівень потреб суспільства, національної економіки і міжнародних стандартів .Національним пріоритетом держави є якість освітніх послуг. Саме тому моніторинг рівня навчальних досягнень є широкомасштабним дослідженням і нагальною проблемою часу. Моніторингові дослідження дозволяють визначити реальний стан освітнього процесу, динаміку його змін, виявити проблеми в навчанні та вихованні учнів, у роботі вчителів, з’ясувати причини їхнього виникнення,                       а також відстежувати якість роботи вчителів й приймати управлінські рішення щодо якості навчання школярів.





                                                                                            








Список використаних джерел:
1.     Галас А. Моніторинг як механізм управлінської діяльності в умовах реалізації Державного стандарту/А. Галас//Початкова школа. – 2016. - №4. – С.7- 10
2.     Державний стандарт повної загальної середньої освіти [Електронний  ресурс]: Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/
3.     Єльникова Г. Основи адаптивного управління/Г.Єльникова. – Х.: Основа, 2004. – 128с.
4.     Житник Б. Імперативи педагогічної інноватики сучасної школи/Б. Житник. – Х.: Основа, 2015. – 128с.
5.     Житник Б. Моніторинг як механізм реалізації інформаційної функції ресурсного забезпечення якості освіти/Б. Житник// Завучу. Усе для роботи .- 2016. - №21-22. – С.2- 30
6.     Зінькова Р. Моніторинг якості освіти в системі управління школою /Р.Зінькова // Управління школою. – 2016. - №7-9. – С. 41- 43
7.     Касьянова О. Педагогічна експертиза діяльності навчального закладу:навчально-методичний посібник/ О. Касьянова. – Х.: Основа, 2012. – 128с.
8.     Коновалова М. Педагогічні технології: інструментарій, механізми, технологічна карта/ М. Коновалова. – Х.: Основа, 2016. – 96с.
9.      Моніторинг якості освіти:світові досягнення та українські перспективи/За заг. ред. О. Локшиної. – К.: К.І.С., 2004. – 128с.
10.                       Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021[Електронний ресурс]: Указ Президент України від 25.06.2013 р.,                   № 344/2013.-Режим доступу:
     http://www.mon.gov.ua/images/  iles/news/12/05/4455.pdf.
11.                       Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої освіти[Електронний  ресурс]: Режим доступу: http://mon.gov.ua/
12.                        Приходько В. Моніторинг якості освіти і виховної діяльності/В.Приходько. – Х.: Основа, 2007. – 144с.
13.                        Управління загальноосвітнім навчальним закладом у сучасних умовах:методичні рекомендації/За заг. ред. А.Шегеди. – Х.: Основа, 2015. – 128с.
14.       Хлєбнікова Т. Управління навчальним закладом/Т.Хлєбнікова. – Х.: Основа, 2013. – 224с.
15.                        Хриков Є.  Управління навчальним закладом: навч. посібник/     Є. Хриков  – К.: Знання, 2006. – 365с


Використання елементів технології формування критичного мислення   
                        на уроках  української мови та літератури
Ірина Кочмар, заступник директора з навчально-виховної
роботи, учитель української мови та літератури
навчально- виховного комплексу «Кіровоградський колегіум
–       спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ
ступенів -дошкільний  заклад - центр естетичного виховання»
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області
Анотація
Актуальність матеріалу, викладеного в статті, обумовлена необхідністю використання в організації навчальної діяльності елементів технології розвитку критичного мислення, найважливішим аспектом якого є його відповідність вимогам демократизації освіти та суспільства.
Ключові слова: активне навчання,  інформація, критичне мислення, метод , педагогічна інновація , співпраця,  структура уроку.
Annotation
Actuality of the material, stated in the article, is caused by the necessity of the use for organization of educational activity of elements of technology of development of the critical thinking, the major aspect of that is its conformity to the requirements of democratization of education and society.
          Keywords: active studies, information, critical thinking, method, pedagogical innovation, collaboration, structure of the lesson.



Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями. На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що традиційна школа, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок від покоління до покоління, від учителя до учня, не встигає за темпами їхнього нарощування. Фундаментальна мета сучасної освіти полягає не просто в наданні інформації учням, а в тому, щоб розвивати критичний спосіб мислення[2]. Освіта орієнтована на майбутнє, яке не може бути наперед визначеним, а отже, першочерговим є розвиток того типу мислення, що дає змогу адекватно оцінювати нові обставини та формувати стратегію подолання проблем, які можуть виникнути. Таким чином, розвиток критичного мислення стає найактуальнішим за часів інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних або інших обставин, без ефективного вирішення проблем, значна частина яких не передбачувана.
Аналіз досліджень і публікацій з теми. Теоретичні положення технології розвитку критичного мислення розглянуто в роботах відомих зарубіжних учених М.Лімпана, А. Кроуфорда, С. Метьюза, Р. Стернберга, Д.Дьюї, які розглядають процес оволодіння критичним мисленням як набуття компетентності і її реалізації з урахуванням системи вищих індивідуальних і суспільних цінностей та ідеалів.
Технологією критичного мислення як освітньою інновацією зацікавилися в Україні в середині 90-х років ХХ століття. Серед авторів, які досліджували цю проблему, — О. Пехота,   О. Пометун, Л. Пироженко,
С. Терно, Т.Дятленко, В. Олійник,  М. Шеремет, І. Зязюн. Вони розглядали проблему формування критичного мислення в контексті оновлення змісту освіти і впровадження новітніх освітніх технологій у вітчизняній школі.
Формулювання мети статті. Переважна більшість педагогів прагне змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них критичного мислення. Учителі хочуть, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили. Якщо урок орієнтовано на досягнення конкретних цілей і добре організовано, учні засвоюють матеріал найбільш повно й з користю для себе. Навчання, результати якого можна використовувати, причому протягом значного часу, - це набагато ефективніший шлях використання часу, ресурсів педагога, аніж навчання, результати якого швидко забуваються, оскільки вони не розвиваються та не використовуються на практиці. Саме тому метою даної статті є визначення основних шляхів формування критичного мислення учнів загальноосвітніх шкіл у процесі вивчення української мови та літератури.
Виклад основного матеріалу. Відомий німецький педагог А.Дістервег зазначав:  «Розвиток і освіта жодній людині не можуть бути дані чи повідомлені. Той, хто бажає до них долучитися, повинен досягти цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням»[9]. Національна стратегія розвитку освіти на 2012 – 2021 роки ставить за мету  підвищення доступності якісної, конкурентоспроможної освіти для громадян України відповідно до вимог інноваційного сталого розвитку суспільства, економіки, кожного громадянина;  забезпечення особистісного розвитку людини згідно з її індивідуальними задатками, здібностями, потребами на основі навчання упродовж життя[5]. І тому сучасна школа  потребує створення освітнього простору, спрямованого на виховання конкурентоспроможної особистості, котра зуміє розробляти свої життєві плани, самостійно використовувати знання для розв’язання проблем.  У цьому сенсі є очевидною життєва необхідність формування критичного мислення для вітчизняної освітньої системи.   
   Ще в середині минулого століття швейцарський психолог Ж. Піаже продемонстрував, що ми вчимося, осмислюючи світ у термінах тих понять, якими вже володіємо. У процесі осмислення, усвідомлення навколишнього світу люди змінюють старі поняття і таким чином ще більше збагачують свою здатність усвідомлювати свої контакти зі світом у майбутньому. У 70-80-х роках ХХ століття когнітивні психологи поширили ідеї Ж. Піаже на методику викладання. Критичне мислення дозволяє учням обмірковувати власні думки та причини виникнення тієї чи іншої точки зору. Це означає, що діти обдумують те, яким чином вони приходять до власних рішень або до  розв’язання проблем. Це означає, що думки свідомо спрямовані на певну мету. Такі міркування та ідеї ґрунтуються на логіці, надійній і достовірній інформації, яка збирається з багатьох джерел.
Технологія розвитку критичного мислення  —  педагогічна система, спрямована на формування у школярів аналітичного мислення. Мета цієї технології – навчити  такого сприйняття навчального матеріалу, у процесі якого інфор­мацію, яку отримує учень, можна розуміти, сприймати, порівняти з особистим досвідом і на її ґрунті формувати своє аналітичне су­дження.    Ця технологія  має  унікальний набір прийомів і технік,  які до­зволяють на уроці створювати ситуацію мислення.
Технологія розвитку  критичного мислення зорієнтована  на співпрацю вчителя й учня, діяльнісну участь самого учня, на створення  комфортних умов, які знімають психологічну напругу[6]. Працюючи за нею, учень реалізує свої потреби й можливості,  вчиться вирішувати свої проблеми самостійно, а також навчається способам оцінки своєї власної діяльності. Використовуючи технологію розвитку критичного мислення на уроках української мови та літератури, учитель розвиває особистість  учня у першу чергу при безпосередньому вивченні мови й літератури, у результаті чого відбувається формування   комунікативної компетенції, що забезпечує  комфортні умови  для пізнавальної діяльності й самовдосконалення.
Організація навчально-пізнавальної діяльності школярів на основі критичного мислення, зокрема, й під час вивчення української мови та літератури, розглядається сьогодні як важливий дидактичний напрям, у якому домінують пошук чіткої постановки питання, обґрунтування, формулювання, твердження, альтернатив; прагнення до максимально важливої для даного предмета точності; використання надійних джерел та посилання на них; дотримання основної теми, цілісний розгляд ситуації; утримання в полі уваги вихідного (основного) завдання; вибір точки зору, позиції та її зміна при наявності достатніх підстав; послідовний розгляд частин складного цілого; вплив сприйняття й розуміння щодо чужих почуттів, рівня знань і глибини суджень, схильність до застосування навичок критичного мислення у житті.
Використання технології формування критичного мислення висуває певні вимоги щодо структури уроку. Такий урок складається з трьох фаз:
1.Фаза актуалізації (виклик) має на меті актуалізувати в пам'яті уже наявні знання, неформальним шляхом оцінити те, що учні знають, установити мету навчання, зосередити увагу на темі, представити контекст для розуміння нових ідей.
2. Фаза побудови знань (реалізація смислу) має на меті порівняти очікування учнів з тим, що вивчається, переглянути очікування, виявити основні моменти, відстежити процеси мислення, зробити висновки, поєднати зміст уроку з особистим досвідом учнів, поставити запитання до вивченого на уроці.
3. Фаза консолідації (рефлексія) має на меті узагальнити основні ідеї, інтерпретувати визначені ідеї, обмінятися думками, виявити особисте ставлення, апробувати ідеї, оцінити процес навчання[2].
Критичне мислення формується та розвивається під час опрацювання інформації, розв’язання задач, проблем, оцінки ситуації, вибору раціональних способів діяльності. Тому такі уроки, де це постійно відбувається, створюють плідні умови для формування та розвитку критичного мислення. Якщо ж планувати етапи уроку з використанням на них відповідних специфічних форм та методів технології формування та розвитку критичного мислення, то результат буде ще більш високим. До найбільш поширених методів розвитку критичного мислення належать:
-                               структурований огляд – коротка лекція, повідомлення, що дається на початку уроку, щоб розбудити в учнів зацікавленість, представити ключові поняття та підготувати до засвоєння матеріалу;
-                               лінія цінностей – різновид кооперативної діяльності, який допомагає виявити думки учнів з проблемних питань;
-                               метод недостатньої інформації – форма роботи, коли  учням спеціально слід давати не всю інформацію, потрібну для вирішення поставленого навчаль­ного завдання. Інформацію, якої не вистачає, учні мають отримати під керівництвом  учителя;
-                               діаграма Венна — техніка графічного подання інформації, що  виявляється при обговоренні двох ідей або текстів, між якими існують загальні та відмінні риси. Інформацію подано у вигляді двох або кількох кіл, які наклада­ють одне на одне пропорційно до збігу/відмінностей, виявлених у процесі обговорення;
-                               метод спільного опитування – один із способів, що дозволяє організувати глибоке обговорення літературного твору;
-                               метод несподіваної заборони – форма роботи, за якої для  розв'язання навчального завдання слід заборонити викори­стовувати будь-який елемент. Його використання провокує учнів на проведення аналогій, допома­гає здолати інерційність мислен­ня.
-                               обмін завданнями – форма роботи, у ході якої учні однієї групи готують запитання для учнів інших груп.
Знання мають тривалий характер, якщо учень переформулює ідею, інформацію, пояснення чого-небудь із використанням особистого словника, що створює особистий осмислений контекст вивченого.   Використання в цей час різноманітних засобів інтегрування нової інформації призводить до більш гнучких конструкцій, які можна ефективно і цілеспрямовано застосовувати в майбутньому[3]. Особливостями навчального процесу, побудованого на засадах критичного мислення, є такі:
- у навчання включаються завдання, розв’язання яких потребує мислення вищого рівня;
- навчальний процес обов’язково організовується як дослідження учнями певної теми, що виконується шляхом інтерактивної взаємодії;
- результатом навчання є вироблення власних суджень через застосування певних прийомів мислення;
- викладання є оцінюванням результатів із використанням зворотного зв’язку «учні – вчитель»;
- критичне мислення потребує навичок оперування доводами та формування умовиводами;
- відповідальність вимагає достатньої мотивації учнів до розв’язання певних проблем.
         Наведемо приклади використання елементів технології розвитку критичного мислення на уроках української мови та літератури:
-                               використання технологічної карти уроку для встановлення мети уроку на етапі  актуалізації та оцінки процесу навчання на етапі консолідації (додаток 1).
-                               використання картки неповної інформації під час вивчення теми «Дієприкметник як особлива форма дієслова» 
              (додаток 2);
-           банк дискусійних запитань до літературних творів (додаток 3)
Висновки. Важливість педагогічних інновацій для шкіл України обумовлена кількома аспектами: можливість встановлення рівноправних партнерських стосунків між учителем і учнем, організація в процесі навчання продуктивної співпраці тих, хто навчається, орієнтація навчання на результат і набуття учнями найважливіших компетентностей, можливість практичної реалізації технологічного, суб’єктного й особистісно зорієнтованого підходів до організації педагогічного процесу. Критичне мислення починалось як перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання,спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення учнів. Технологія формування критичного мислення школярів у процесі вивчення української мови та літератури передбачає формування пізнавального інтересу шляхом розвитку внутрішньої мотивації до цілеспрямованого навчання, підтримку пізнавальної активності учнів, спонукання їх до порівняння отриманої інформації з особистим досвідом і на її ґрунті формування аналітичних суджень.

Список використаних джерел:
1.              Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. посіб./О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.П.Н., 2002. – 136с.
2.              Кроуфорд А., Саул В. Технології розвитку критичного мислення/А.Кроуфорд, В.Саул.- К.: Плеяди, 2006. – 220с.
3.              Мельник С. Ключові компетентності:визначення та зміст[Електронний ресурс] / С. Мельник. – Режим доступу: http://www.sportpedagogy.org.ua/html/journal/2008-03/08msacdc.pdf
4.              Мірошник С. Компетентнісний підхід у навчанні української літератури на основі впровадження технології розвитку критичного мислення[Електронний ресурс]/С. Мірошник. – Режим доступу:http://www.narodnaosvita.kiev.ua/vupysku/14/statti/miroshnik.htm
5.              Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.meduniv.lviv.ua/files/info/nats_strategia.pdf
6.              Раковська М. Інтерактивне навчання в сучасному освітньому процесі[Електронний ресурс] /М.Раковська. – Режим  доступу: . http://www.pdaa.edu.ua/np/pdf3/26.pdf
7.              Терно С. Світ критичного мислення: образ та мімікрія[Електронний ресурс]/С.Терно. – Історія в сучасній школі. – 2012. - № 7-8.- Режим доступу:http://sites.znu.edu.ua/interactiv.edu.lab//Statti_z2012/ pdf
8.              Терно С. Критичне мислення – середньовічна відсталість?  
         [Електронний ресурс]/С. Терно.  – Наукові  праці історичного   
         факультету Запорізького національного університету . - 2013, вип.   
         XXXVII. – С.301-306. – Режим доступу:
          http://istznu.org/dc/file.php?host_id=1&path=/page/issues/37/
9.              Усе про мотивацію/уклад. А.Г. Дербеньова. – Х.:Вид. група «Основа», 2012. – 2007с.
10.         Хроменко І. Використання технології розвитку критичного мислення на уроках літератури [Електронний ресурс]//І.Хроменко. – Режим доступу: http://zl.kiev.ua/upload/trening%E2%84%962.pdf






Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

  На сторінці "Робота з учителями української філології" розміщено матеріал "Підсумок роботи над проєктом "Перемога"
До уваги педагогічних працівників! У розділі "Атестація" розміщено інформацію щодо організації підвищення кваліфікації в 2019 році
  На сторінці "Робота з учителями української філології розміщено матеріал "Підсумок роботи над проєктом "Україна"